Доля людей в роки Другої світової війни.Валентина Рагушкіна

«Я в серці маю те, що не вмирає.»

                                                        Леся Українка

        Коли почалася війна, мені було всього 4 роки,я народилася в 1937 році. Дівоче прізвище моє – Шинкаренко, село,  в якому я народилася, називається Ново- Шепеличі, бувший районний центр, це Київська область. Ново-Шепеличі розташовані на березі річки Прип'ять.

       Війна для мене почалася з того дня, коли я побачила, як на наше село їдуть танки, це було якесь «невероятноє зрєліще», просто їхали якісь машини.Чи то було в сумерках перед вечором, чи то було вранці-рано, бо мене за руки просто тягли до річки,  мама і четверо дітей: шістнадцять  років, п'ятнадцять, дванадцять і чотири роки. Отаких дітей тягла мати до річки, бо ми хотіли перебратися на другий берег річки Прип'ять, думали, що там нас німці не знайдуть. Як ми перебирались через ту річку – не знаю, чи мене прикрили якимось одіялом, я не пам'ятаю. Пам'ятаю тільки, що я весь час плакала, звала маму . Біля мене були  тільки сестри і брат. Вони заспокоювали мене «Тихіше, тихіше, мама залишилася  в селі, бо корова боялася пливти за човном, а мама хоче,  щоб корова давала нам молоко».  Не знаю, скільки днів ми пробули тут, бо я була дуже мала, але ми знову повернулися додому. Мати була дуже рада, правда, корови вже не було, мабуть німці її забрали, може вже її з'їли.

          Село Ново-Шепеличі знаходиться в такому місці, що з одного боку – річка, з другого – ліс, а ми то в селі ночуємо, то в ліс тікаємо, то перепливаємо на другий берег річки,

         На той час формувалися партизанські загони під проводом Сидора Артемовича Ковпака ( про це я вже взнала пізніше , коли  підросла ). І так ми жили: то партизани вибили німців – і ми день і ніч в селі, то німці – партизанів – і ми тікаємо в ліс. Сім'я наша жила – хто де : хто в лісі, хто в селі. Але ми знали, що наша сім'я стоїть в списку  на розстріл, хоча наш батько не був комуністом, але числився  активістом. І так було записано: Шинкаренко Сергій Тимофійович, його дружина – Шинкаренко Анастасія Федорівна, його діти – Шинкаренко Ліда Сергіївна, Шинкаренко Микола Сергійович, Шинкаренко Ніна Сергіївна,  Шинкаренко Валентина Сергіївна". То мати старших  порозприділяла по родичах, по селах, щоб німці не забрали їх, а ми залишились з матір'ю в селі, бо мати не хотіла кидати домівку напризволяще, щоб не розграбували нехитрий домашній скарб, нажитий роками. Мати прив'язувала мене якоюсь хусткою до себе і носила мене з собою то в ліс, то в село. Я навіть мамі казала:"Ти, мабуть, мене не любиш, що носиш завжди з собою, бо мені дуже страшно, особливо вночі." А вона мені відповіла: "Твої сестри і брат старші, вони виживуть, якщо мене навіть не стане, а ти дуже мала, я не хочу , щоб ти поневірялась по світу сиротою".

            У нас під вікнами була велика яма (я потім  узнала, що це протитанковий рів), і там стояв танк великий.

           Ми  на ніч приходили додому, а в нашій хаті жила перекладачка якогось начальника-німця. Звали її Ліна, я запам'ятала її ім'я. тому що воно було незвичне для маленької сільської дівчинки. Ця жінка часто мене пригортала до себе і плакала. Може вона сумувала за своєю донькою, цього я вже не знаю, дуже ж була я мала на той час . Мені інколи було її жаль. Був один такий випадок. Ми з мамою прийшли додому, а тут німці ходять по хатах… У нас в сараї була свиня дуже здорова, але спокійна. Ми її закривали снопами, і так вона тихо там лежала. Ліна іноді давала якісь недоїдки, щоб віддавали свині, Мама зайшла в сарай до свині, а я була в хаті. Зненацька забігає Ліна і кричить мені: "Лезь на чердак!".  А що таке "чердак" – я не знала, подумала, що це піч, та й залізла на піч, накрилась якоюсь одежиною та й сиджу. А німець заскакує в хату, і зразу ж дивиться на піч. А я там  сиджу. Він мені: "Ком!". А я йому:"Куди?". Він мене вигріб якоюсь палкою, витяг на двір. Мати побачила, що мене вже тягнуть кудись, вискочила до мене. Ліна сказала, що нас ведуть на розстріл. А вже з інших будинків викидають людей, їх стає все більше і більше, уже велика юрба зібралася. Вийшли ми з нашого провулку, а там теж люди. Всі  перелякані, діти плачуть,  матері тулять до себе дітей. Поряд зі мною хлопчик Микола, він був одного віку зі мною але, мабуть, хлопчики більш розумніші за дівчат; він мене тягне кудись в сторону,і  ми побігли з колони. Німець  дав автоматну чергу поверх наших голів, а нам здавалось,  що він  цілиться прямо в нас. Тепер я розумію, що якби він хотів нас вбити, то, звичайно, не промахнувся б.  А тоді мені було дуже страшно. Німці реготали, їм було дуже смішно, а нам було не до сміху. Ми забігли в чийсь двір, в дворі стояла клуня з закритими дверима.  А під дверима була щілина, ми туди й полізли. Мати не побачила, куди я поділася. Бігає поміж людьми, кричить:"Валя! Валя!". Я почула й кинулась до неї, хоча Коля мене не пускав. Я підбігла до мами, вона не розгубилася і потягла мене в сторону з колони. Ми опинились в іншому сараї, забігли всередину,мама заштовхала мене під снопи, сама присіла поруч. Німці  почали шукати, штрикали в снопи чимось гострим, зачепили мене, я почала кричати. Мама затуляла мені рота, щоб фашисти не почули. Так ми уникли розправи .

Іншого разу, коли нас знову повели на розстріл, привели нас на околицю села вишикували перед ровом,  матінка моя  з плачами взяла мене на руки, міцно пригорнула до себе і прямо перед собою виставила мене, як вона потім говорила, що хотіла, щоб фашисти вбили нас обох разом, щоб не поневірялась я поміж людьми.

             Але налетів загін партизан, нас відбили у німців. Де німці подівались – не знаю. І ми знову залишилися живими.

Ново-Шепеличі  - це Поліський край, на території яких багато лісів. Я вже казала, що партизанські загони формувались з місцевих жителів, з тих частин Радянської Армії, які потрапили в оточення. Помічниками партизанів були, звичайно і хлопчаки, які, не викликаючи підозри, ниряли всюди, добуваючи для партизанів потрібну їм інформацію. Моєму брату Миколі на початку війни було 15 років, це якраз такий вік, коли все цікаво, і, головне, нічого не страшно. Мабуть, таким відчайдушним парубчаком був і мій брат. Його часто не було вдома, мама ночами плакала та молилася  Богу, щоб Коля повернувся. Я так думаю, що Коля був зв'язковим, а може і ні, достеменно мені про це невідомо.

         Коли наші війська звільнили Ново-Шепеличі, хлопці пішки пішли в Київ, записалися добровольцями на фронт. Про долю товаришів брата я не знаю, а Коля дійшов до Берліна, брав рейхстаг разом з Єгоровим і Кантарієм, у нас навіть була фотокарточка, на якій Коля сфотографований з Єгоровим і Кантарієм (цю фотографію віддали в шкільний музей, де вона тепер, невідомо.

        З армії брат повернувся уже після війни, десь в 1947-му році.

          Сестер моїх мама відправила в село до тітки, чи до дядька, щоб німці не  забрали на роботи в Німеччину. В Ново-Шепеличах була біржа праці, складались списки, щоб відправлять молодих хлопців та дівчат в рабство. А в невеликі села німці боялися потикаться, бо ж ліси, партизани.

        А нас ще не раз водили на розстріл, але як мамі вдалося врятуватися самій і врятувати мене – не знаю. Мабуть сам Бог та Божа Матір оберігали нас.

       Про батька ми нічого не чули. Тільки одного листа ми получили, в якому він писав про те, що його частину кинули під Суми. Писав він, що ще  не видали "обмундирование". Більше ніяких вістей ми не получали. Пізніше прийшло повідомлення, що Шинкаренко  Сергій Тимофійович пропав безвісти

        Проходили роки,  я підростала,  але ніколи не полишала мене думка, що тато може живий, може десь в якійсь країні живе, я зустрінусь з ним, розкажу про себе, про свої успіхи. Вчилася я в школі добре,  щоб  він порадів разом зі мною. Так до сих пір я про батька  нічого не знаю.

         Це такі мої спогади про ті тяжкі часи. Багато що я забула,  багато чого не розуміла.

         В 1943 році наше село було звільнено від німецько-фашистських окупантів, зразу ж почала працювати школа. Я пішла в перший клас уже в 1944 році. Вчилася дуже добре, любила математику, літературу, любила виступати на сцені – співала, декламувала вірші.

       Нелегким було моє повоєнне дитинство: батько  не  повернувся з війни, мати тяжко працювала, не завжди на столі був хліб, та й до хліба не густо було. Тяжка праця  загнала передчасно мою неньку в могилу, я в шістнадцять років залишилася повною сиротою, навчалася я в 9-му класі. Горе мене не зломило, я розуміла, що майбутнє моє життя залежить тільки від мене. Я закінчила 10 класів майже на "відмінно", вирішила поступати в педагогічний інститут в Чернігів. Успішно склала вступні іспити на фізико-математичний факультет.

         Ще в школі закохалася в свого однокласника – Едуарда Рагушкіна, шкільного поета, найкращого хлопця не тільки в класі, а й у всій школі. Едіка взяли в армію, служив він в танковій частині, був танкістом. На канікули поїхала в гості в військову частину, там і розписалися. Через певний час народила доньку Ларису, але навчання не кинула, довчилася, одержала диплом вчителя фізики та математики. Направлення дали в село Чистогалівку. Район став називатись Чорнобильським. Працювала вчителем, донька була в дитсадку. Сумувала за Ларочкою, після роботи бігла, щоб скоріше побачити рідне дитятко, пригорнути до свого серця.

         А через деякий час і чоловік повернувся з армії. Тепер стало веселіше, радісніше на душі, бо ж не сама. Та й свекруха перебралась до молодої сім'ї. Мені ж хотілося, щоб І чоловік мав вищу освіту. Домоглася свого. Едік заочно закінчив той же педінститут, той же факультет, Так в сім'ї стало два вчителя математики та фізики.

        В 1960-му році ми переїхали до Машева. Народила я ще двох дітей: доньку Світлану та сина Валентина.  Дружно жили, весело, разом працювали, разом відпочивали, разом будували новий дім. В домі було просторо, всі мали окремі кімнати, велика вітальня вміщала всіх друзів і знайомих. Едуард Валентинович був завучем, його любили і діти, і батьки. А ще у вільний час молодий вчитель писав вірші, друкував їх у рай газеті "Прапор перемоги". Так йшло життя, діти підростали, уже й  у школу пішли. Учились всі троє добре: Світлана одержала золоту медаль, на "4"і "5"вчилася Лариса, не відставав від сестер і Валентин.

          Непогано склалося моє життя: поряд коханий чоловік, улюблені діти, новий  просторий дім, робота, яка приносить задоволення.

        1986 рік. Доньки уже закінчили навчання в технікумах, працювали в Прип'яті,  одружились,завод виділив молодим  сім'ям  квартири, уже й внуків нам народили: у Лариси – доня Світлана та синок Олексій, у Світлани – синок Валентин. Син повинен скоро прийти з армії, він служив за кордоном.

        Але як грім серед ясного неба – 26 квітня 1986 року…

       Евакуація (Машів знаходиться в тридцяти кілометровій зоні), поневіряння по різних селах, пошуки членів родини, бо невідомо, куди попали доньки, зять знаходився на той час у відрядженні.

      Для мене – аварія на Чорнобильській ЧАЕС – це як війна пройшлась по моїй родині. Розповідаючи про життя до аварії, я говорю: "Це було до війни…"

      Доньки переїхали до Запоріжжя, ми теж вирішили жити поряд з ними. Так ми опинились в Широкому, Запорізького району. Запорізької області . Дали нам квартиру в учительському домі. Здається, все добре: є дім, є робота, друзі, колеги по роботі. Але … болить серце, болить душа.

      В 65 років не стало Едуарда Валентиновича, вірного друга, супутника по життю. Діти  не забувають про  мене, вони кожен день дзвонять  по телефону, приїздять майже кожен тиждень. Уже  я маю трьох  правнуків.

       В свої 76 років я не сумую, не сиджу склавши руки. У мене багато справ: треба доглянути курочок, посадити город, прополоть  грядки, доглянути квіти. У мене багато кімнатних квітів, особливо я люблю фіалки, їх у мене більше тридцяти вазонів. А ще я в'яжу салфетки, светри, безрукавки і т.д. Люблю розгадувати кросворди, сканворди , дуже люблю співати. Ніколи не здаюсь, повторюю завжди слова Лесі Українки:  Я в серці маю те, що не вмирає .

Урок – подорож «На землях Стародавньої Еллади»

Обладнання: учнівські ілюстраціЇ до міфів ,карта СтародавньоЇ ГреціЇ;

 Мета: поглибити знання учнів про давньогрецьку міфологію – невичерпне джерело мудрості,скарбницю загальнолюдських цінностей, що посідає чільне місце в розвитку світової культури, перевірити знання учнів з теми « Міфи Стародавньої ГреціЇ» розвивати вміння логічно мислити,дбати про культуру спілкування.;

виховувати любов до літератури, допитливість;

                         Люди – смертні боги, а боги – безсмертні люди .

                                                                                             Давньогрецький вчений Геракліт

                    

         Кожен освічений європеєць

        повинен мати достатнє

                  поняття про безсмертні твори

величної давнини.

                                              Олександр Пушкін

Міф як форма мислення давньої людини

1.  Міфологічні уявлення давніх людей

Учитель. Важко уявити освічену людину, для якої чужим і невідомим було б усе те, що набула  світова література за тисячу  років свого розвитку.

     Культура кожного народу – неповторна і прекрасна. А найбільшим скарбом будь-якої нації  чи народності була література: від перших несміливих спроб передати уявлення давніх людей про світ – міфів,легенд, переказів,казок – до високохудожніх творів видатних письменників.

 Я – муза  історії Кліо,

                В руках моїх – давній папірус,

         Де кожне століття й період

              Отримали плюс свій чи мінус:

   Оцінки мої справедливі,

Жнива героїчної ниви

Збира історія –Кліо…

Я – Кліо, покровителька історії та героїчної поезії. Муза Кліо:

Наших пращурів оточувала сувора природа. Виверження вулканів,землетруси, бурі та грози,засухи і повені, спека й морози загрожували їм. Схід і захід сонця,зміна дня і ночі, рослинний світ, що ніби гинув восени і відроджувався навесні,сама земля – усе це здавалося справжнім чудом. Не знаючи навколишній світ, люди намагалися пояснити ці грізні явища природи впливом могутніх надприродних  сил. Виникла уява про богів і духів, яким було підвладне усе на світі, і від яких, урешті, залежало життя людей.

Учитель.Так , з»явилися міфи – розповіді про найдавніші уявлення людей про те, як постав Всесвіт, як було створено Землю і людину на ній, хто і як правив усім тим царством.

 Муза Кліо. У міфах давня людина пояснювала життя природи. Природа, Всесвіт  їй уявлялось як великий рід, що складався  із моря,землі і підземного світу. Поступово міфологія залишила свою історичну сцену. Та вона не зникає. Міфи та їх герої набувають другого життя спочатку в творах античної літератури, а поті в шедеврах світової літератури та мистецтва.

                  2. Давня   Греція

 Вчитель. На півдні Європи , На берегах Іонічного та Егейського морів, лежить півострів Пелопоннес. Саме тут розташована дивовижна країна  - Греція, яку здавна називають Елладою. Грецька писемність стала основою для багатьох алфавітів світу, а будівлі та статуї стародавніх греків  були взірцями , на яких вчилися  архітектори та скульптори наступних часів.  Ця країна – батьківщина театру,Олімпійських ігор, Сьогодні всі відомі міфи Стародавньої Греції, які мали вагоме значення для розвитку світової культури.

          Муза Кліо. Давні елліни були людьми мудрими, з багатою уявою і потягом до прекрасного. Намагаючись пізнати світ і своє місце в ньому, вони створили безліч чудових міфів, якими захоплюється весь світ. Давні греки вірили в існування богів, які спостерігали за земним життям людей. Люди думали, що боги багато в чому схожі на них самих: вони  одружувалися,мали дітей, ревнували, зраджували.

       Вчитель. Юні друзі, сьогодні ви візьмете участь  у загадковій подорожі до Стародавньої Греції.      Ваш шлях  проляже через віки, ви пройдете сушею і мандруватимете морем, на вас чекатимуть несподіванки і перешкоди. Але правильний шлях кожному вкажуть лише міцні знання. Тож успіхів вам.

 -       Що   в перекладі  означає слово «міф»? («Слово», «переказ». Міфи – це фантастичні оповідання про виникнення світу, народження богів, появу людей на землі, про початки культури, про  все «надприродне»).

  -      Коли виникли давньогрецькі міфи? ( Наукою доведено, що міфи виникли в різних куточках Греції на зламі 111 тисячоліття до нашої  ери, тобто близько п’яти  тисяч років тому. Це був період «раннього дитинства людства»).

      - А яких грецьких богів ви знаєте ?

        - Хто може сказати,яку назву мала гора, де жили боги? (Олімп ).

     - Як звали верховного бога ?

Вчитель. Верховний бог Зевс був проти того, щоб дати людям знання, він хотів погубити людей.

1.     Хто допоміг людям і чому ? (Прометей, бо він прагнув покращити життя людей,вселив віру у їхні можливості).

2.     Чому, на вашу думку, Зевс розсердився  на Прометея ?(Слабкими, заляканими людьми легше управляти ).

3.     Як Прометей допоміг людям? (Він украв вогонь і дав його людям ).

4.     Як  змінилося життя людей? Знайдіть у підручнику і зачитайте.

Прометей  про те, що він зробив для людей

( уривок із трагедіі Есхіла « Прометей закутий»)

Науку чисел, ще й письмен сполучення

І творчу дав їм пам᾿ ять – цю праматір муз.

І в ярма перший уярмив тварин я,

….

Я віжколюбних коней в колісниці впріг –

….

 Хто, як не я, для мореплавців вигадав

Між хвиль летючольнянокрилі повози 7

Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,

….

Які я мудрі винайшов умілості

Й мистецтва, - з них найважливіші ось які:

Я їх навчив вигойні ліки змішувать,

Щоб цим перемагати всякі хворості….

Це все від мене. Хто посміє мовити,

Що глибоко попід землею сховані

Скарби – залізо, мідь, срібло і золото –

Він на вигоду людям, а не я знайшов?...

А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея – всі людські умілості.

5.     Як Зевс покарав Прометея?

Вчитель.  Вашій увазі пропонується сценка «Прометей»

Сила і Влада ведуть Прометея. За ними шкутильгає Гефест, в руках він тримає великий молот.

Влада. Нарешті ми дісталися краю землі . Ось ця скеля буде місцем твоїх вічних мук. Тепер, Гефесте, виконуй наказ батька Зевса – прикуй цього злодія до гірської скелі, щоб навчився він шамати владу головного бога і назавжди забув про свою любов до нікчемних людей.

Гефест (тяжко зітхає ). О Владо і Сило! Ви вже виконали волю Зевса. А як же мені зважитися прикувати до скелі бога, якого я шаную ?

Сила. Та поспішай ! І  пам’ятай, як карає Зевс непослухів.

(Гефест ударяє молотом )

Влада . Бий молотом дужче ! Щоб Прометей не зміг у путах і ворухнутися. Та не зітхай, не стогни – він же Зевсів ворог, злочинець.

 Гефест. Яке огидне моє ремесло ! Хай би хто ним володів. Тоді я не мусив би приковувати  друга до скелі. О Прометею, сину великої Фетіди ! Я сам плачу з твоєї тяжкої муки, але мушу коритися невблаганному Зевсові.

Сила. От і добре ! До цієї скелі люди не дістануться, хоч би як хотіли зарадити своєму благодійникові.

Гефест. Ніхто йому тепер не зарадить, невблаганне бо серце в Зевса. Яку жорстоку кару він вигадав ! Очам нестерпно дивитися на Прометея.

Влада. Стережися, щоб за такі слова Зевс не покарав і тебе. Нічого вболівати  за тим зухвальцем, ходімо звідси. (Всі виходять)

-         Що виявилося найважчою з усіх мук, розчулило непохитного титана

і змусило його розкрити свою таємницю? (Сльози матері Фетіди, яка просила сина помиритися із Зевсом).

  - Хто звільнив Прометея ?

- Що люди носять на руці на згадку про Прометея?

 - Який  фінал міфу ?

Вірш «Прометей»

              

                    4. Геракл

- Хто такий Геракл ? (Найсильніший герой Греції )

- Чим прославився Геракл ще немовлям? ( Задушив зміїв)

- Які подвиги Геракла ви пам’ятаєте ?

- Як  Геракл вичистив Авгієві стайні ?

- Як Геракл вшанував свого батька Зевса ?

(«Ігри, що підкорили світ « - Олімпійські ігри ) – с. 43

6.     ОЛІМПІЙСЬКІ   ІГРИ

7.     ЧОРНА  СКРИНЬКА

 Увага ! Чорна скринька !

У скриньці знаходиться річ, яку люди росять на згадку про Прометея.  Яку саме? ( Каблучка )

-У скриньці є ще одна річ, яка нагадує міф про Прометея, про те, як Зевс покарав Прометея ? (Ланцюжок )

- Тут знаходиться фрукт , що його Геракл повинен був дістати із саду Гесперід .Що це за фрукт ?(Яблуко ).

- Чому Персефона не могла повернутися на землю? Що знаходиться у скриньці? (Гранат ).

- З чого зробив Дедал крила собі і своєму синові Ікару? ( Пір я, віск ).

                      6. ЮНІ  ХУДОЖНИКИ

Ілюстраціі до міфів Богдана Фоміна, Ніконової Вікторії.

8.     ФРАЗЕОЛОГІЗМИ    (з книги Анатолія Багнюка «Про вічне і земне»)

Вчитель . Ось і закінчилась наша мандрівка в країну сивої давнини, де люди вірили, що світ складається з див, що кожен камінь був колись істотою, що  вірив, що деревам буває боляче, якщо їх рубати.

     Мені хотілося , щоб знання , які ви одержали з цієї теми, залишалися з вами, зігрівали ваші маленькі серця, аби вони стали ще чуйнішими до болю інших; намагайтесь творити тільки добро і завжди пам ятайте, що зло буде покаране.

     На цьому подорож у чарівний світ літератури не закінчується. Адже попереду – нові зустрічі з її величністю Книгою.

     Підведемо підсумки. Всі були активні на уроці. А як засвоїли тему «Міфи Давньої Греції « зараз перевіримо. Сідайте .Будь  ласка, за комп ютери.

І знову у мандри запросять вас книги…

В далекі часи , в дивовижні країни.

Відкриються вам таємниці великі,

Знайдете ви справді безцінні перлини.

Нехай не минає вас байка чи казка,

Хай міфи і вірші у душу вам плинуть.

Та тільки уважно читайте, будь ласка,

Тоді лиш почуєте слово нетлінне,

І мудрі поради, і жарти дотепні.

Й думки , що летять крізь кордони та мури.

Усе, чим приваблює світ цей безмежний,

Усе, що дарує світ літератури !

Література :

Олена Коваленко «Зарубіжна література. Літературні ігри «,2007 р.

Міфи Давньої Греції.2004 р.

Сергій Бубка, Марія Булатова .   Ігри, що підкорили світ ,2012р.

Есхіл Прометей закутий..

Через книжку до духовності і людяності.

«Сторінками улюблених казок.»

Мета:

Поглибити знання дітей про казку, вчити визначати казкові елементи, Розвивати творчу уяву, пам’ять, мислення, увагу. Виховувати інтерес до усної народної творчості, зокрема казок. Закріплювати вміння самостійно працювати з книжкою. Формувати читацьку самостійність.  Уміння орієнтуватися в книжковому світі, за персонажами згадувати знайомі казки. Сприяти виникненню позитивного настрою і піднесенню емоційного стану.

Учитель.

Дорогі друзі! Сьогодні ми побуваємо в гостях у казки чарівної. «Були собі дід та баба…». Хто з вас не починав своєї мандрівки в життя саме з цієї простої, але дивовижно багатої казки. Казка дає нам ключ до розуміння багатьох таємниць.

-         Що таке казка? (Це гумористична повчальна оповідь про тварин, чудодійні вчинки, про подвиг героїв. Казка має щасливий кінець. Розум переважає над силою. Добро перемагає зло.)

-         Які бувають казки? ( Літературні, авторські, народні). Сьогодні ми казку сюди запросили. Щоб бачити казку і слухати гуртом.

-         Скажіть слово «казка» голосно, тихо, розтяжно, здивовано, ніжно, задушевно.

-         Як би ви намалювали це слово, яке б воно було?

(Добре – жовте, веселе, кругле).

-           З яких звуків складається слово «казка»?

[К] - Котигорошко.

[А] - Лікар Айболить.

[З ] - зайчикові хата.

[К] - Кривенька качечка.

[А ] - Аладін.

Не сумуйте, а краще всміхніться!

І разом, дружно змагатись беріться.

v  

v Привітання команд.

(Поділити дітей на команди.)

1.Команда «Книголюби».

Книголюби – молодці,

Залюбки читаємо,

Перемогу в боротьбі

Здобути бажаємо.

2.Команда «Читайки».

Ми – читайки,

Ми – всезнайки.

Носа вам утремо –

Перемогу заберемо!

v Конкурс – розминка

(діти відгадують персонажів і з якої вони казки.)

1.     Ой набридло на віконці

Все на сонечку сидить.

Я візьму і покочуся,

Щоб побачити весь світ.

(Колобок)

2.Сидить дівчина в корзині

На ведмежій дужій спині

Та чому вона сховалась

До ведмедя, не призналась.

( Маша і Ведмідь)

3.До школи прямує хлопчик дерев’яний,

Чомусь потрапляє у цирк полотняний.

Відома ця книжка тобі, чи не так?

В пригодах яких побував цей хлопчак?

(«Золотий ключик. Або пригоди Буратіно»)

4.Знайшов Півник колосок,

Змолов борошна мішок.

Спік негайно у печі

Пиріжки і калачі.

5.На городі виростала,

Восени велика стала.

Дід почав усіх гукати:

«Час красуню нашу рвати!»

(Ріпка)

6.Вигнав дід козу із хати –

Та й пішла вона блукати.

В зайця хату відібрала.

Всі козу ту виганяли.

Рак козуню ущипнув –

Зайцю хатку поверну.

(Коза-Дереза.)

7.Старенка бабуся у лісі жила,

Гостинці для неї онучка несла.

Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?

Як казка ця зветься? Хто б відповів?

(«Червона Шапочка»)

8.Він звірят усіх лікує.

Від халеп різних рятує,

І зайчат, і мавпенят,

Бегемотів, тигренят.

9.Підробив він голосок,

Став на маминім співати.

Здогадалися малята:

Вовк – не наша мати.

(«Вовк і семеро козенят»)

10.Ти мене, напевно,знаєш,

Якщо казочки читаєш.

Працювала я у хатці,

Танцювала у палаці.

Є така у мене звичка –

Десь губити черевички.

(Попелюшка.)

v Конкурс «Казковий кросворд».

По вертикалі: ім’я казкового героя.

По горизонталі:

1.     Знаряддя, яким бився Котигорошко.

2.     Друг і вчитель Мауглі.

3.     Хто врятував Зайця від Кози-Дерези?

4.     Принцеса, яка загубила черевичок.

5.     Ім’я кота з мультфільму «Простоквашино».

6.     Що тягнула вся сім’я?

7.     Людина, яка живе на даху.

8.     Кого завжди обдурює лисичка?

1

Б

у

л

а

в

а

2

б

а

л

У

3

Р

а

к

п

о

п

е

л

ю

ш

к

А

4

5

м

а

Т

р

о

с

к

і

н

6

р

І

п

к

а

7

к

а

р

л

с

о

Н

8

в

О

в

к

v Гра « З якої казки предмет?»

На столі розкладають: шапочку, яйце, рукавичку, колосок, глечик, кленовий листок, пір’ячко, човник, пиріжок, ключик.

v Казкове поле чудес.

З’являється листоноша з телеграмами. Діти відгадують, хто їх написав.

-         А хто це стукає в двері?

-         Я листоноша, приніс телеграми, але вони без підписів.

1.     Я просте яйце знесла, знесу золоте і прийду до вас у гості. ( Курочка Ряба)

2.     Знайду братика, якого забрали злі птахи, і прийду до вас у гості. (Дівчинка з казки «Гуси – Лебеді»).

3.     Рятуйте, нас з’їв Вовк! («Семеро козенят»).

4.     Почастую Лисичку з глечика з вузенькою шийкою і примчу до вас. ( Журавель.)

5.     Мій котику, мій братику, несе мене лиска за крутії гори, за бистрії води. Порятуй мене! («Півник»)

6.     Не полечу я з вами:

Як була я на лужку,

Виламала ніжку,

А ви полинули,

Мене окинули.

(«Кривенька качечка»)

7.     «Гуси, гуси, гусенята,

Візьміть мене на крилята…»

(«Івасик-Телесик»)

8.     «Я бичок-третячок,

Смолений в мене бочок.

Із соломи дід зробив.

Бік смолою засмолив».

(«Солом’яний бичок»).

v Конкурс казкознавців.

-         Яка команда краще знає казки?

1.     Як починається казка «Колобок»?

2.     Як починається казка «Коза – Дереза»?

3.     Якими словами закінчується казка «Солом’яний бичок»?

4.     Якими словами закінчується казка «Івасик - Телесик»?

5.     Яку пісню співала Коза-Дереза?

6.     Яку пісеньку заспівав рак-неборак?

v Конкурс «Чи знаєте ви казкових героїв?»

-         Напишіть якомога більше казкових героїв на задану букву за 5 хвилин. (К, М, Б, С.)

 Бліц – турнір.

-         Який звір допомагав Івану царевичу?

-         Як прозвали Івасика?

-         Яку тварину було зроблено з соломи?

-         Хто вигнав козу із зайчикової хати?

-         Кого отруїла мачуха яблуками?

-         Були собі двоє мишенят…

-         Хоч ти на зріст і невеличка. Яка ж хитрюща ти…

-         Як звали сестру Котигорошка?

-         Де ж усі ховались звірі? У якій такій квартирі? Дуже тісно – невеличка ця чудова…

-         За кого вийшла заміж прекрасна невелика дівчинка у підземному царстві?

v Підсумок.