БІБЛІОТЕЧНА ГОДИНА

«Розстелю рушники святкові!»

Сцена і зал оформлені вишивками, рушниками. Оформлена виставка жіночих і чоловічих вишиваних сорочок, вишитих костюмів, рушників. Звучить музика.

Директор.

Йде світлом осяяна днина в хатину,

Коли з оберемком колосся несе.

У вишиванці мій батько хлібину

На стіл як святиню ніжно кладе.

Господар вечорниць кладе на стіл хліб.

Її щойно мати вийняла з печі,

Погладила вдячно, приклала уста.

І поділила із батьком малечу

Цим хлібом, що в полі з роси вироста.

Господиня накриває хліб вишитим рушником.

На вишитім обрусі хліб лежить пахучий,

У вишитті у барвах хата й образи,

Який славетний і який могучий

Народ наш рідний, у якому я і ти!

Музика стихає.

Господиня.

Добрий день, шановна родина! Ні, я не помилилася, сказавши саме так. Бо думаю, що сьогоднішнє свято – це ще одна сходинка до нашого єднання « в сім’ї вольній новій».

Господар.

Щасливі ми, що народи лилися і живемо на такій чудовій багатій мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Звучить пісня «Коріння»

(сл.. В. Вихруща, муз. В. Толмачова).

Дівчина.

Сьогодні у нас на вечорницях піде розповідь про українську вишивку, як один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва.

Господиня.

Українська вишивка. Це наша історія, це наша культура. Вона належить до найстарішого виду мистецтв.

Дівчина.

Вона відтворює життя побут і характер нашого роду. Вона промовляє до нас своєю чарівною мовою, вона нам нагадує рідну батьківську хату.

Пісня «Два кольори»

(муз. Ткача. Сл.. Білаша)

Дівчина.

(оглядає зал). Ой які ж то гарні вишивки у нас!

Господиня.

Вишивка на стіні – то давній українській звичай. Його можна  порівняти з піснею, вишитою чи витканою на полотні.

Господар.

Не було в Україні оселі, яку б не прикрашали вишивки. Хоч яке убоге судилося життя, але всюди палахкотіли барвами вишиті українські рушники.

Господиня.

(звертається до дочок). Дівчата! Чи все гоове у нас до вечорниць, бо скоро вже дівчата і хлопці будуть сходитися.

Шум надворі.

Господар.

А дівчата вже і тут. Заходьте, заходьте.

Господиня.

(співає).

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене…

Дівчата підхоплюють пісню «Зеленеє жито, зелене№

(сл.. і муз. І. Білозіра).

1-а дівчина.

Нашій славній Україні, її працелюбному народові, споконвічним українським традиціям, народним пісням і звичаям присвячуються українські вечорниці.

Українська народна пісня «Місяць на небі»

2-а дівчина.

Дівчата! Подивіться, які чудові вишивки прикрашають цю оселю.

3-я дівчина.

Яке це все рідне, українське. Витреш лице рушником, що вишила мати, і ніби нап’єшся цілющої води.

4-а дівчина.

Рушник, що мати вишивала,

Пісні, співаночки мені

Надовго я запам’ятала,

Висить він в хаті на стіні.

Висить рушник, а роки йдуть,

Вже я почала вишивати.

А рушничок матусі в нас

Завжди оселю прикрашати.

1-а дівчина.

Дівчата! Ми теж уміємо вишивати. Давайте припустимо до роботи.

Пісня «Вишиванка»

2-а дівчина.

Ганнусю! ( до подружки). А покажи-но, що ти вишиваєш?

3-я дівчина.

Я вишиваю рушник. Рушник, то символ нашого народу. Оздоблений квітами, зірками, птахами… Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі. Рушник – невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, вишитою чи витканою нитками на полотні.

4-а дівчина.

Перегортаю білі рушники,

Що хліб вкривали і дитя в колисці,

Що старостів чекали на святки –

Розшиті маками, заквітчані барвисті.

1-а дівчина.

Вже доля весни правнукам кує,

А хміль з калиною на полотні не в’яне…

Як добре, що в мого народу є

Рушник священний, вишиваний.

2-а дівчина.

Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник на похваті. По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали і діжку після випікання хліба, ставлячи її під образами на покутті.

3-а дівчина.

Гарний був звичай використовувати рушник при будівництві житла. Його вішали вгорі, у кутку, коли стіни вже були зведені.

4-а дівчина.

У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом. Попереду батько ніс хліб-сіль. У кошику, накритому рушником, несла різне частування мати. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом і сіллю на вишитому рушнику, а ті надягали на нього обжинковий вінок.

1-а дівчина.

Розстелю рушники святкові,

Скільки ніжності в них, любові!

 І терпіння ще треба мати,

Щоб навчитися вишивати.

Хай говорять: таке не в моді,

Відшукаю шитво в комоді,

Заквітчаю кімнату в квіти,

Руки мами – найкращі в світі.

Пісня «Мамина світлиці»

(музика і слова І. Білозіра).

2-а дівчина.

Без рушника, як і без пісні не обходиться народження, одруження людини і ювілейні урочистості.

3-а дівчина.

На вишитий рушник повитуха приймала немовля.

Перше дихання немовляти

На сніжно-білім полотні

Блакитним шовком вишиває мати,

Мов першу стежку у житті.

4-а дівчина.

Ой стелися, рушнику, стелися,

Щоб на тобі дві долі зійшлися.

А ви, молодята, станьте на рушник,

Щоб прожити разом довгий вік!

Пісня « Стелися, доле, рушниками».

1-а дівчина.

Благословенна будь а всі віки

Найперша жінка, що нашила квіти.

Душа мого народу – рушники,

Барвінками і мальвами зігріта.

2-а дівчина.

Вишитий рушник є символом українського народу і оспівують його поети, присвячуючи цьому літопису життя свої пісні.

«Пісня про рушник»

( муз. П. Майбороди, сл.. А. Малишка).

3-я дівчина.

Дівчата! А чому ж така довго хлопців нема? І музик немає…

Чути шум.

1-й хлопець.

Добрий вечір, дівчатонька!

2-й хлопець.

Слава Богу у вашій хаті!

3-ій хлопець.

Чи чекали нас?

Дівчата

( разом) Чекали!

4-ий хлопець.

Чому ж ви дівчата, зажурені? Ану, заспіваймо пісню!

Пісня «Як на річку гусей гнала».

1-й хлопець.

(звертається до дівчат). О, дівчата, ви так гарно вишиваєте.

2-й хлопець.

А скільки тут вишивок?!

3-ій хлопець.

Чиї ж то вони?

3-я дівчина.

То вишивки народних майстринь нашого краю і вишивки наших викладачів та студентів.

Пісня.

Господиня.

Колись на вечорницях хлопці і дівчата переспівували одні одних жартівливими коломийками. Ану, і ми попробуємо!

Дівчата.

Наші хлопці козаки

До війська строяться,

 А як вийдуть за ворота,

Гусака бояться.

Хлопці.

Смішно нам із тої пісні,

Що ви заспівали.

Не такі ми вже насправді,

Щоб гусей боялись.

Дівчата.

Сидять хлопці у куті,

Про щось розмовляють.

Вони, певне, музикантам

Копійки збирають.

Хлопці.

Не збираєм копійок,

Бо ми  гонорові,

Музикантам плату маєм

Гривні паперові.

Дівчата.

Гонорові наші хлопці,

А де ж ви поділись,

Коло миски за столом

Кашею заїлись.

Хлопці.

А ми їли пироги

 І не їли каші,

Нам, дівчата, вже набридли

Оті співи ваші.

Дівчата.

Якщо співи нам набридли, -

Не будем співати,

Хай музика вже заграє,

Будем танцювати!

Танок «Швець». Пісня «Їхав, їхав козак містом».

Танок «Канада».

Господар.

Я бачу, на наших вечорницях присутні дівчата в дуже гарних вишиваних вбраннях. Ану, вийдіть сюди і розкажіть усім, де ви взяли такий чудовий одяг?

Дівчата розповідають про костюми.

Пісня « Ой чий то кінь стоїть».

4-а дівчина

Вишивка як національна традиція сформувала у дівчаток і жінок відчуття краси та вміння передати цю красу на полотні. Вишитий своїми руками одяг був одним з головних показників працьовитості.

1-а дівчина.

При вишиванні використовували різні види техніки. Одна з них – це вишивка хрестиком. Я вам розкажу легенду про те, чому саме цю техніку використовують у вишивці.

Колись на небі не було поділу на добрих і злих ангелів. Але та частина з них, що тяжіла до зла, намагалася робити людям на землі зло, біли і страждання.

Був час, коли багато людей забули Боже слово і жити в гріху. Злі ангели розповідали Богу про те, що всі люди на землі грішні і одержували від Бога дозвіл умертвляти тих, на кому нема хреста.

В однієї жінки померло 7 дітей, а залишився найменшенький – мізинчик. День і ніч благала ця жінка Бога пощадити найменшенького сина, і Бог відкрив її таємницю:

«Виший дитині і собі на сорочці хрести, щоб ангели їх бачили. Але нікому про це не кажи, бо побачиш смерть сина і сама загинеш».

Але жінка не могла бачити чужу смерть і розповіла людям про хрести обереги.

Люди не повірили їй, тоді вона зірвала тихо з себе сорочку і померла у всіх на очах. З тих пір люди стали вишивати сорочки хрестиком, а вже пізніше появилися рослинні візерунки, інші символи християнської віри.

Пісня « Виший , виший»

2-а дівчина.

Вишиванки – то цілі посилання, що дійшли до нас від прабабусь-українок із глибини віків.

1-ий хлопець.

Дівчата! І рушники тут є, і серветки, і обруси. А хто ж вас вишиває сорочку?

3-я дівчина.

Я вишиваю. Робота вишивальниці нелегка, але ж яка то гордість, коли у твоїх руках голка творить таку красу ( показує сорочку).

4-а дівчина.

В давнину дівчата заготовляли собі на все життя сорочки. Їх було від 50 до 100штук. Вважалося, що чим більше сорочок, тим заможніша сім’я.

1-а дівчина.

Дівочі сорочки вишивали оберегами, символами незайманості і чистоти. Хлопчачі – символами, які мали наділяти їх мужністю та силою.

Пісня «Виший ми, мамо сорочку»

(муз. В. Верменича).

2-а дівчина.

На Тернопільщині практикують різні види вишивок. Серед них вишивка білим по білому – своєрідний художній прийом, який відображає красу зимових морозних узорів.

По білому білим шила,

Інеєм рубила,

Сорочечку козаченьку,

Що вірно любила.

Українська народна пісня «Козаче, козаче».

Господиня.

Дякуємо вам за пісню, а зараз спробуємо розвеселити всіх присутніх українським гумором.

Гумор.

2-а дівчина.

Насміявшись досхочу,

Часу тут не гаймо,

І на наших вечорницях

Ще в ігри пограймо.

Гра.

Господиня.

Українські звичаї. Яка то краса нашої землі, нашого народу. А народ наш працьовитий, щедрий і дуже талановитий.

Господар.

Ми не повинні забувати звичаї, набуті нашими предками. Ми повинні продовжувати їх і передавати наступним поколінням. А ми маємо кому їх передати!

Танок «Кокетка»

3-я дівчина.

Вишиваю рушничка

Різними нитками.

Там калина молода

Й ружі з солов’ями.

І барвінку синій цвіт,

Кущ рясного глоду.

Український рушничок –

Символ мого роду.

Пісня «Рушничок». Танок «Киванець».

4-а дівчина.

Вишиванка. Вона пройшла крізь віки і нині символізує глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх тих, хто не черствіє душею.

2-ий хлопець.

Вона як ознака великої любові і незрадливості, ніжної материнської пісні, яка кличе нас до рідного порога.

1-а дівчина.

Як би хотілося, щоб наше життя було веселим і радісним, як сучасні вишивка і будемо сподіватись, що традиції наших батьків будуть продовжені у їхніх дітях і внуках.

Пісня «Мамина сорочка»

( муз. Н. Май).

 2-а дівчина.

Віна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав, і шелест яворів,

І дзвінків турботи сьогодення.

3-я дівчина.

Хрестиком укладено в рядки

Поспліталось, блиснуло веселкою,

Ніжність материнської руки,

Пісні щем весільної, веселої.

4-а дівчина.

Дух народу в колір заплете

Піснею барвистою і цвітом,

А над світом, гляньте, а над світом –

Українська вишивка цвіте!

Пісня «Україно моя,вишиванко».